Уникнути призову у війську юнакам допомагають не лише недосконалі закони, але й
правоохоронці
Глава держави доручив уряду, держадміністраціям "забезпечити виконання заходів,
пов'язаних з підготовкою та проведенням призову". Розпорядження Президента, як
свідчить досвід минулих років, буде виконано. Але очевидно і те, що не
обійдеться й без різних "сюрпризів". Особливо з боку самих призовників, які
чимало "крові вип'ють" з посадових осіб, які безпосередньо на місцях
займатимуться їхнім відправленням до військових частин. Зокрема, офіцерів
військових комісаріатів.
Чому? А тому, що бажаючих "закосити" від армії серед сучасної молоді вистачає.
В цьому я зайвий раз переконався, побувавши нещодавно у Подільському районному
військкоматі, що у Києві.
- Так звані ухильники - наш головний біль, без чого не обходиться жодна
призовна компанія, - говорить підполковник Андрій Путов - начальник 2-го
відділення цього райвійськкомату. - Весною, скажімо, на призовну комісію
викликали 1408 юнаків, але 273 чоловіки не з'явилися.
В суспільстві - принаймні серед переважної більшості населення - побутує думка,
що призов - це виключно справа військкоматів, офіцери яких мають мало не
силоміць приводити хлопців до збірних пунктів і відправляти у війська. Але це
не зовсім так: згідно зі статтею 8 Закону України "Про загальний військовий
обов'язок і військову службу" після оголошення Указу Президента України кожний
призовник... зобов'язаний прибути в призовний пункт у терміни, визначені в
повістці військовим комісаріатом. Навіть коли вона з якихось причин не
надійшла, він має "з'явитися до призовної дільниці у місячний строк від дня
оголошення Указу Президента України". Одне слово, парламентарії, приймаючи
вищеозначений Закон, розраховували насамперед на свідомість молодих людей, що
цілком логічно: у 18-річному віці молода людина повинна знати свої громадянські
обов'язки і не з-під палиці, а свідомо їх виконувати, врешті-решт відповідати
за свої вчинки.
До речі, керівників підприємств, установ і організацій, у тому числі навчальних
закладів, незалежно від підпорядкування і форм власності, зобов'язали
"відкликати призовників з відряджень для забезпечення їх своєчасного прибуття
до призовних дільниць".
Останнім часом навіть дипломатичних, консульських представників України народні
обранці зобов'язали забезпечувати прибуття "громадян чоловічої статі, що
досягли 18-літнього віку, до військових комісаріатів за місцем проживання для
призову на військову службу". Але як це має відбуватися на практиці - невідомо.
Бо механізму, який би приводив цю статтю у дію, немає. До того ж не забуваймо,
що заробітчани, виїхавши за кордон на заробітки, не поспішають стати на
відповідний облік, а проживають там здебільшого напівлегально.
Ухильники почуваються як риба у воді і на рідній землі. Зокрема, й тому, що
правоохоронні органи, коли йдеться про виконання ними Закону України "Про
загальний військовий обов'язок і військову службу", не завжди виконують як слід
свої функції.
- Під час весняного призову офіцери нашого військкомату провели додаткове
оповіщення 419 призовників, які не з'явилися на призовну дільницю, - продовжує
підполковник Андрій Путов. - При цьому 224 повістки вручили особисто в руки їм
самим або ж їхнім батькам. Але з'явилися лише 89 чоловік. Зважаючи на це, ми
провели розширене засідання призовної комісії району, на якому був присутній і
начальник районного управління ГУ МВС у місті Києві. Ми вручили йому список з
прізвищами 358 призовників, що не з'явилися до військкомату, і попросили надати
посильну допомогу щодо їхнього розшуку.
Впродовж місяця дільничні інспектори спромоглися викликати для проведення
профілактичних бесід всього... 3 ухильників. Навіть домовленості про спільний
розшук не дотримувалися, бо замість 4-5 міліціонерів у ньому брали участь 1-2...
Основна причина, за якої не змогли розшукати багатьох призовників, ігнорування
останніми правил реєстрації.
На запитання, де можна віднайти їхнього сина, батьки часто знизують плечима,
мовляв, нічого з цього приводу сказати не можемо. Трапляється, самі ухильники,
яких все ж вдалося застати вдома, відмовляються отримувати повістки. А
відсутність їхнього підпису означає ніщо інше, як те, що вони не поінформовані
про необхідність прибути до військкомату. Ось такий парадокс!..
Досить парадоксальною є і реакція окремих представників правоохоронних органів
на прохання офіцерів-військкоматівців посприяти у розшуку тих, чиє місце в
солдатській казармі, а не у пивному барі. Зокрема, на звернення військового
комісара Подільського району полковника Юрія Дубровіна прокурор цього ж району
старший радник юстиції В. Драговіз відповів (цитую за оригіналом):
"Прокуратурою Подільського району м. Києва вивчено матеріали особистих справ
призовників, які ухиляються від призову на строкову військову службу.
Встановлено, що підстав для проведення дослідної перевірки щодо Протасова О.В.,
Клапчука Р.В. немає, оскільки Клапчук, Протасов не проживають за вказаними в
особових справах адресами, місце їх знаходження невідомо, що не дає можливості
зробити висновок про умисне ухилення призовників від призову на строкову службу.
Роз'яснюю: якщо призовник не з'явився на призовний пункт у зв'язку з тим, що
своєчасно не отримав повістки, відповідальність виключається... Розшук,
затримання і доставка до військових комісаріатів громадян, які ухилялися від
виконання загального військового обов'язку, здійснюють органи внутрішніх справ.
У зв'язку з викладеним, повертаю Вам матеріали щодо ухилення від призову на
строкову військову службу призовників, як безпідставно направлених на нашу
адресу".
Пан прокурор, як бачимо, акцентує увагу на тому, що розшуком ухильників мають
займатися працівники міліції. Але ж не займаються. Тож виникає закономірне
запитання: чому б йому не відреагувати відповідним чином на невиконання
органами внутрішніх справ своїх прямих обов'язків? Це не лише його право, а й
обов'язок як посадової особи, яка здійснює нагляд за їх діяльністю. До речі,
пан Драговіз не єдиний, хто так переймається ухильниками: у нього є гідні
послідовники і в інших регіонах України. Наприклад, на Полтавщині.
...Олександр Зімній - мешканець села Вільна Терешківка Кременчуцького району -
теж не поспішав до війська. А навіщо, розмірковував він, ходити в наряди, нести
вартову службу, коли можна працювати на себе. Він влаштувався охоронцем на
фірмі "Укртранснафтабезпека". Але довго працювати не довелося: проти нього все
ж була порушена кримінальна справа за звинуваченнями у вчиненні злочину,
передбаченого ст.335 Кримінального кодексу України. Справу Олександра розглядав
Кременчуцький районний суд, зокрема, суддя О.Святська. Зміст постанови, яку
винесли служителі Феміди, вартий того, щоб її процитувати (за оригіналом):
"Зімній О.Г., будучи громадянином України, який досяг призовного віку і
визнаний згідно з протоколом призовної комісії Кременчуцького ОМВК № 13 від
23.03.2004 року придатним до служби у Збройних Силах України, достовірно
обізнаний про визнання його придатним до військової служби та, отримавши
4.05.2004 року повістку про необхідність явки 11.05.2004 року до Кременчуцького
ОМВК для відправлення у військову частину, на виклик не з'явився, чим ухилився
від військової служби.
Підсудний вину свою визнав повністю і пояснив, що дійсно 4.05.2004 року він
отримав повістку про необхідність явки до Кременчуцького ОМВК на 11.05.2004
року для відправлення у військову частину для проходження військової служби.
Але... він навмисно не з'явився за викликом. Повністю усвідомив свою вину та
розкаявся у вчиненому, виявляє бажання служити у Збройних Силах України,
просить суд звільнити його від кримінальної відповідальності.
Крім повного визнання підсудним своєї вини, його винність у вчиненні
встановленого судом злочину повністю підтверджується доказами, що містяться в
матеріалах кримінальної справи, які ніким з учасників судового розгляду не
оспорюються...
Прокурор вважає, що за вказаних обставин слід задовольнити клопотання
підсудного і закрити справу... у зв'язку з дієвим каяттям. За таких обставин
суд вважає можливим звільнити Зімнього О.Г. від кримінальної відповідальності,
а ...кримінальну справу закрити". Додати нічого.
Зважаючи на "вагомий внесок" правоохоронних органів у розшук і доставку до РВК
призовників, які втікають від армії, як чорти від ладана, статистика, яку мені
навів підполковник Путов, не дивує. За словами Андрія Геннадійовича, майже 300
чоловікам незабаром виповниться 25 і більше років. А це означає, що вони
отримають військові квитки і уникнуть служби у війську. Скільки таких "легенів"
загалом в Україні? Десятки тисяч. Скільки з них було притягнуто до кримінальної
відповідальності? У тому ж Подільському районі столиці за останні 11 років -
жодного, хоча стаття 72 Кримінального кодексу України передбачає за ухилення
від виконання конституційного обов'язку позбавлення волі строком від 1 до 3
років. Втім, навіть якщо проти юнака буде порушена кримінальна справа і по ній
буде винесено обвинувачувальний вирок, то це ще не означає, що він, цей вирок,
вступить у законну силу.
Справа комплектування Збройних Сил України, інших військових формувань особовим
складом - справа державної ваги. Адже йдеться про їх боєготовність, а отже,
спроможність вояків опанувати складну техніку й озброєння, виконати, при
необхідності, покладені на них завдання. Кажу про банальні речі, які мають бути
зрозумілі кожній дорослій людині. Але у тому і вся біда, що "мають", але не є
зрозумілими. Навіть посадовим особам, на яких держава поклала обов'язки з
виконання Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову
службу", за що, до речі, вони отримують зарплату. А це призводить до того, що
до війська йдуть - за великим рахунком - ненайкращі. Наприклад, під час
весняної кампанії Подільський у місті Києві райвійськкомат план з призову
виконав лише на 80 відсотків. і це при тому, що викликалися, як я вже казав,
1408 призовників! Але чимало з них мають право на відстрочки - у зв'язку з
навчанням, за сімейними обставинами, станом здоров'я.
- З тих 273 чоловік, яких ми так і не розшукали, практично ніхто не має права
на відстрочку, - каже підполковник Андрій Путов. - і цієї ватаги цілком би
вистачило, щоб відібрати для війська кілька десятків чоловік, яких нам не
вистачило, щоб виконати план призову.
Коментар начальника управління призову, комплектування та керівництва
військовими комісаріатами Головного управління особового складу та
організаційно-мобілізаційної роботи Генерального штабу Збройних Сил України
полковника Олександра ЗАСКОКИ.
- Проблема, про яку йдеться у кореспонденції, є вкрай важливою для Збройних
Сил, інших військових формувань нашої держави, - каже Олександр Федорович. -
Нагадаю, що при нинішньому морально-психологічному стані, здоров'ї, освітньому
рівні молоді комплектування війська є справою складною. Наприклад, сьогодні
існує понад 30 видів відстрочок, закріплених у Законі України "Про загальний
військовий обов'язок і військову службу". А тут ще й ухилення від призову! Під
час минулої призовної кампанії на призовні дільниці не з'явилося близько 50
тисяч чоловік. З різних причин, зокрема, багатьох через виявлені захворювання
направили на повторне обстеження, і їхній слід, як мовиться, пропав.
Проте не скажу, що всім їм місце за гратами: їхньої вини юридично не доведено,
а у нас, як відомо, існує презумпція невинності. Але весною 2004 року понад 9
тисяч громадян свідомо ухилилися від виконання свого конституційного обов'язку,
і після досягнення 25-річного віку їхні дії підпадають під юрисдикцію
Кримінального кодексу.
Але ж хто їх розшукує і притягує до відповідальності? В останні роки жоден
ухильник - принаймні ні мені, на моїм колегам, які займаються призовом, такі
випадки невідомі - не поніс кримінальної відповідальності. Справи, як правило,
закінчуються або умовними вироками, або ці громадяни взагалі звільняються від
відповідальності. До речі, в Києві, деяких інших містах України з'явилися
фахівці-юристи, які надають консультації як ухилятися від призову, уникаючи
кримінальної відповідальності. Фаховий рівень цих консультантів досить високий,
і подейкують, що клієнтів у них хоч греблю гати.
Після досягнення 25 років громадяни звільняються від виконання військової
повинності, про що, звісно, вони добре поінформовані. Але ж без військових
квитків їх на роботу не беруть. Принаймні більш-менш пристойну. Ось і приходять
вони до райвійськкоматів по них. Як правило, у всіх них є "залізні" документи,
з яких випливає, що для того, аби протягом 7 років не з'являтися до
військкоматів, у них були досить вагомі причини. Ми, безперечно, ставимося до
цих документів, м'яко кажучи, з іронією і клопочемо перед правоохоронними
органами про перевірку їх достовірності. Але на ці прохання вони практично не
реагують, а якщо і реагують, то так, як це зробили Драговіз, Святська.
Одне слово, замкнене коло. і щоб його розімкнути, не потрібні серйозні зміни до
чинного законодавства, не кажучи вже про прийняття нових. Достатньо, щоб всі
державні структури, зокрема, правоохоронні органи, виконували покладені на них
державою, суспільством функції. Ні я, ні мої колеги не маємо відповідних
важелів впливу на них. Нам доводиться лише констатувати ті проблеми й
негаразди, про які ви пишете. Але ми, попри всі складнощі, ЗС, інші військові
формування, як бачите, без особового складу не залишаємося. Шкода лише, що не
всі, кому це належить робити, допомагають нам у цьому як слід.
Сергій ЗЯТЬЄВ
"Народна армія"
Газета "Народна Армія" 2004.09.18
